Eternity - Drudkh

У вічності, де світла струм тече,

повільно крутяться колеса часу,

що на верстаті золотому тче

свій килим різнобарвний.

Дольні паси

пускає в рух незримий наш двигун.

Мигтить узору плетиво примхливе,

І завжди врівноважує вагу

Той, що складе в копу доспіле жниво,

Все змірить мірою й благословить.

Нас темрява обсотує і боре,

лише часами блискавка на мить

із пітьми вихопить шматок узору,

і ми, прокинувшись із небуття,

якийсь уривок бачимо: химерні

страшні чи ясні обриси життя.

Ми у руці тримаєм тільки зерна;

Гаїв не бачимо, що з них зростуть

І зашумлять зеленим верховіттям.

Ми лиш п'ємо гаркаву каламуть,

Жахним на світ рождені лихоліттям…

In eternity, where a stream of light flows,

the wheels of time are slowly spinning,

that weaves on a gold machine

your carpet is colorful.

Lower belts

starts our invisible engine.

Blinking pattern weaving capricious,

And always balances the weight

He who lays up the harvest in the heap,

He will measure everything in moderation and bless it.

Darkness overwhelms us and fights,

only hours of lightning for a moment

from the darkness snatches a piece of pattern,

and we, waking from nothingness,

we see a passage: bizarre

scary or clear outlines of life.

We hold only grains in our hands;

We don't see groves growing from them

And make a noise with green tops.

We just drink bitter turbidity,

Terrible in the world born of adversity…