Мабуть, судилось мені так до смерті самої

Йти все за вами лісами, повитими в мряку,

Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці - зриватись і бігти над ваше кострище,

Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,

Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,

Вранці - шукатиму слід ваш у росяних травах.

Наверное, суждено мне так до самой смерти

Идти все за лесами, увитыми во мраке,

Класть огонь свой по другой стороне долины.

Утром – срываться и бежать над ваше кострище,

Видом прижиматься к ольхам, тихим свидетелям объятий.

Пожалуй, и там, в угрюмых странах молчания,

Иду по лесам, увитым в темноте,

Утром - буду искать след ваш в травах.