З румовищ і вогню свій скарб найбільший — правди

Озлобленим богам не відданий на мсту

Від вогнища свого відходячи, забрав ти

З собою і несеш крізь стужу і сльоту

Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики

Чужі слова в устах, розчавлені серця

І зловорожий гнів — такий, як твій, великий

Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця

Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче

Зривається, встає, — о добре бачиш ти!

-

Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем

Високе полум’я єдиної мети

І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці

Твердих, як серця стук, — ти їх так довго ждав!

-

Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці

І гнівний рев стихій, і альказари слав

Из ружей и огня свое сокровище самое большое — правды

Озлобленным богам не отдан на месть

От костра своего отходя, забрал ты

С собой и несешь сквозь ленту и слякоть

Позади посвисты, чьи-то охрипшие крики

Чужие слова в устах, раздавленные сердца

И зловещий гнев — такой, как твой, большой

Что встретится с твоим, сцепившись, до конца

Но сквозь туман и дым, все вернее, ближе

Срывается, встает, — хорошо видишь ты!

-

Под катаклизмом дней: под черным сражением

Высокое пламя единственной цели

И ждешь страшных ночей, глухих ударов крика

Твердых, как сердца стук, ты их так долго ждал!

-

Аж пространство пересекут молниеносные молнии

И гневный рев стихий, и альказары слав