Холодні далекі зірки тануть

У темній воді лісових озер,

Сонце, що котиться тропою богів

За чорніючі пагорби,

Вітер, що пестить неслухняну

Гриву польових трав —

Все зберігає мовчання,

Наче відчуває близьку загибель.

Туман укутає ліси

В передранкові сутінки,

Підніматиметься

Над мовчазною водою

До верховіття дерев.

Роси блищатимуть

На лугах в останній раз,

Зустрічаючи схід сонця.

Осінь зодягне холодні хащі

В потускніле золото,

Дощі змиють яскравість фарб…

Холодные далекие звезды тают

В темной воде лесных озер,

Солнце, катящееся по тропе богов

За чернеющие холмы,

Ветер, ласкающий непослушную

Гриву полевых трав—

Все хранит молчание,

Как будто чувствует близкую гибель.

Туман укутает леса

Предутренние сумерки,

будет подниматься

Над молчаливой водой

До верховья деревьев.

Росы будут блестеть

На лугах в последний раз,

Встречая восход солнца.

Осень оденет холодные чащи

Потускневшее золото,

Дожди смоют яркость красок.