Ти сказала, що кохала, але це було давно.

Свої мрії відпускала у розчинене вікно.

Ти лягала спати, в сутінках кімнати,

Вже комусь не було що казати.

Те своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа.

Не знайшла і не згубила, просто втратила його.

Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли.

А вже і не важливо, «Хто?»

й «Кого?»

Приспів:

Листя падає, падає, щось мені нагадує,

А я собі пригадую, — тебе…

Листопадами, падає, кружляє листопадами,

і вже давно не пара ми… Ти де?

Програш.

Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі.

Страхом заворожують тебе.

А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері.

І тебе в самотності вкраде.

Приспів:

Листя падає, падає, щось мені нагадує,

А я собі пригадую, — тебе…

Листопадами, падає, кружляє листопадами,

і вже давно не пара ми… Ти де?

Програш.

Листя падає, падає, щось мені нагадує,

А я собі пригадую, — тебе…

Листопадами, падає, кружляє листопадами,

і вже давно не пара ми… Ти де?

Ты сказала, что любила, но это было давно.

Свои мечты отпускала в распахнутое окно.

Ты ложилась спать, в сумраке комнаты,

Уж кому-то не было что говорить.

То свое, что ты любила, ты куда-то, почему-то делала.

Не нашла и не потеряла, просто потеряла его.

Дни и ночи пролетели, просто мечты состарились.

А уже и не важно, «Кто?»

и «Кого?»

Припев:

Листья падают, падают, что-то мне напоминают,

А я себе помню, тебя...

Ноябрями, падает, кружит ноябрями,

и уже давно не пара мы… Ты где?

Проигрыш.

Эти бездонные синие глаза и холодные, длинные ночи.

Страхом завораживают тебя.

А ты рисуешь на бумаге, как она зайдет в твою дверь.

И тебя в одиночестве украдет.

Припев:

Листья падают, падают, что-то мне напоминают,

А я себе помню, тебя...

Ноябрями, падает, кружит ноябрями,

и уже давно не пара мы… Ты где?

Проигрыш.

Листья падают, падают, что-то мне напоминают,

А я себе помню, тебя...

Ноябрями, падает, кружит ноябрями,

и уже давно не пара мы… Ты где?