Ти ховаєшся в снах, ти живеш у думках.

Ти існуєш насправді, в чужих казках.

З’являєшся вдень і як сонце зникаєш,

А ночами у снах чужих блукаєш.

Там, на синьому тлі блаженної ночі

Ти ховаєш свої смарагдові очі.

У морській глибині, на казковій струні,

Ти тихенько співаєш, свої пісні.

Ти не маєш будинку, своєї оселі.

Ти боїшся заснути в чужій пустелі.

Тікаєш від привидів, ранком від снів,

У пустому відлунні несказаних слів.

А на синьому тлі блаженної ночі

Ти ховаєш свої смарагдові очі.

У морській глибині, на казковій струні,

Ти тихенько співаєш, свої пісні.

Ти повіриш у казку, ніжну й чарівну,

Де принц, як завжди, відшукає царівну.

Капають сльози на мокру подушку,

Бо у світі не може бути дві попелюшки.

І на синьому тлі блаженної ночі

Ти ховаєш свої смарагдові очі.

У морській глибині, на казковій струні,

Ти тихенько співаєш, свої пісні.

Ты прячешься во снах, ты живешь в мыслях.

Ты существуешь на самом деле в чужих сказках.

Появляешься днем ​​и как солнце исчезаешь,

А по ночам в снах чужих бродишь.

Там, на синем фоне блаженной ночи

Ты прячешь свои изумрудные глаза.

В морской глубине, на сказочной струне,

Ты тихонько поешь, свои песни.

У тебя нет дома, своего дома.

Ты боишься уснуть в чужой пустыне.

Бежешь от привидений, утром от снов,

В пустом эхо несказанных слов.

А на синем фоне блаженной ночи

Ты прячешь свои изумрудные глаза.

В морской глубине, на сказочной струне,

Ты тихонько поешь, свои песни.

Ты поверишь в сказку, нежную и волшебную,

Где принц, как обычно, найдет царевну.

Капают слезы на мокрую подушку,

Ибо в мире не может быть две золушки.

И на синем фоне блаженной ночи

Ты прячешь свои изумрудные глаза.

В морской глубине, на сказочной струне,

Ты тихонько поешь, свои песни.