Сама не подумала, нащо –

Пішла і забувши про літо.

Не вернешся більше нізащо.

Повернеш назад усі квіти...

Літала, не думала в безвісті –

Чекала повернення раю.

Сумними думками тверезості.

П’яніла від чорного чаю.

Ще так далеко до зими і до морозів.

Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.

Ще так далеко до весни, або до літа.

І може хтось, але не я...

Подарить квіти.

Жодної битви не виграла –

Кохання з війною зрівнявши.

А ти сама себе із дому вигнала.

У душу нічого не взявши.

Такого чудового літа,

Давно вже у мене не було.

Цілий світ хотів тобі подарити,

А ти його просто не чула.

Сама не подумала, зачем

Ушла и забыв о лете.

Не вернешься больше ни за что.

Вернешь все цветы назад.

Летала, не думала в безвести

Ждала возвращения рая.

Грустными мыслями трезвости.

Пьянела от черного чая.

Еще так далеко до зимы и до морозов.

Зачем воспоминания печальны, зачем слезы.

Еще так далеко до весны или до лета.

И может кто-то, но не я...

Подарит цветы.

Никакой битвы не выиграла –

Любовь с войной сравнялась.

А ты сама себя из дома выгнала.

В душу ничего не взяв.

Таким замечательным летом,

Уже давно у меня не было.

Целый мир хотел тебе подарить,

А ты его просто не слыхала.