Запах війни - Тік

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.

Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.

Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей

Плачуть горобці бо у них Прометей

Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,

Той знає справжню її ціну.

Хто розгніваний бігав по полю

Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,

Бо не в змозі нести.

Десять раз задля того вмирав,

Щоби знову воскрести.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.

Де дорога від сліз буркуном проросла.

Від порогу, до Гуляй поля.

The telegraphs are silent, someone betrayed the idea.

Everyone has lost faith but just looks at the sky.

There the apostles play cards to the gnashing of teeth.

On the broken icons of old ideas

Sparrows are crying because they have Prometheus

Takes away the fire to warm the Gods.

Chorus:

And the wind blew, the flowers cried.

God, look, these are all your children.

They so greedily inhale the smell of war.

Who died ten times for freedom,

He knows its true value.

Who angrily ran across the field

Killing the thunder raised the virgin.

And throwing off the cross,

Because unable to bear.

He died ten times for that,

To be resurrected.

Chorus:

And the wind blew, the flowers cried.

God, look, these are all your children.

They so greedily inhale the smell of war.

You leave the house, there is nowhere to go from the pain.

Where the road from tears sprouted with clover.

From the threshold to Walk the field.