Вона, різала пальці

Як стрибала з вікна.

Вона, в помаранчевих снах

Блукала сама.

А він, заховавшись під сніг.

Помаранчами мерзлими

Жбурляв їй у слід.

Вони, ніби різні човни.

Пливли у своїх думках,

Щоб потім піти

По пустих берегах.

Та настала ніч, коли падали зорі

І сльози котилися щирі й прозорі.

А на ранок згадають вони

Лиш помаранчеві сни.

Розбиваючи день поцілунками неба

Ти відверто шепочеш, благаєш, не треба

В тім немає твоєї вини

Це ж помаранчеві сни.

Чому?

я ніяк не збагну.

Розбиваючи день об стіну.

У безодню викидаєш

Себе одну.

Она, резала пальцы

Как прыгала из окна.

Она, в оранжевых снах

Бродила сама.

А он, спрятавшись под снегом.

Оранжами мерзлыми

Швырял ей в след.

Они, как разные лодки.

Плили в своих мыслях,

Чтобы потом уйти

По пустым берегам.

Но настала ночь, когда падали звезды

И слезы катились искренние и прозрачные.

А утром вспомнят они

Только оранжевые сны.

Разбивая день поцелуями неба

Ты откровенно шепчешь, умоляешь, не надо

В том нет твоей вины

Это оранжевые сны.

Почему?

я никак не пойму.

Разбивая день о стену.

В бездну выбрасываешь

Себя одну.