Часто бува

Минає радість і мла,

Здається, ніби любов.

Але сумні

Ідемо далі самі,

А поряд з нами мана.

Я не зумів,

Тобі сказати не зміг,

Що я, напевно, люблю.

І не хотів,

Насправді, геть не волів

Порушить певний баланс.

Набуває зміст

Небувалих змін,

Таємничних рис

Невідомий символ.

Пам’ятаю сни,

Де поля рясні,

І суниці скрізь,

Ти така красива,

Мене звеш кудись.

Море проблем

Зникає швидко на мить,

Коли згадаю тебе.

І телефон

Схоплю та й кину ізнов,

Хай зріє наша любов.

Далебі біда

Піде назавжди.

Буду я, як дрізд,

Полечу сміливо.

Полечу на схід,

Може, на Китай.

І потім, стрімкий,

Поверну на північ.

Доленько, прощай!

Я не зумів,

Тоді сказати не зміг,

Що я, напевно, люблю…

Часто бывает

Проходит радость и мла,

Кажется, что любовь.

Но грустные

Идем дальше сами,

А наряду с нами ложь.

Я не сумел,

Тебе сказать не смог,

Что я, наверное, люблю.

И не хотел,

На самом деле, совсем не хотел

Нарушит определенный баланс.

Приобретает содержание

Небывалые изменения,

Таинственные черты

Неизвестный символ.

Помню сны,

Где поля обильные,

И земляника везде,

Ты такая красивая,

Меня зовешь куда-нибудь.

Море проблем

Исчезает быстро на мгновение,

Когда я вспомню тебя.

И телефон

Схвачу и брошу снова,

Пусть зреет наша любовь.

Воистину беда

Уйдет навсегда.

Буду я, как Дризд,

Полечу смело.

Полечу на восток,

Может, на Китай.

И потом, стремительный,

Вернусь на север.

Доленько, прощай!

Я не сумел,

Тогда сказать не смог,

Что я, наверное, люблю…