Вітчизна - Pianoбой

Тобі знайоме почуття спустошення,

Коли ідуть бої без оголошення,

Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу,

А у душі тепло замінюють морозами.

І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі,

Прийшов до тями, опинившись на платформі…

Пульсує в грудях серце посеред самотності,

І вже ось-ось почнеться відлік незворотності…

І ніби до повітря доступ перекрили,

Та через мить ти підірвешся на ворожій міні…

І ніби місто охопила революція:

Скрізь падає каміння, палають вулиці.

А на майданчиках дитячих гуляє вітер,

Порожня гойдалка, там де вчора були діти

І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати,

Луна довічний сум твоєї втрати.

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,

Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає.

Тобі знайоме прощавання нескінченне

Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах…

Квиток в один кінець і ти стоїш на станції

І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції.

У голові прокручуєш з життя світлини,

Щоб все запам’ятати до останньої краплини.

І вже нема часу триматись за руки,

І наче мить проносяться години.

А далі потяг їде на шаленій швидкості,

Від рідної землі твоєї долає відстані,

Туди, де з гір зриває ріки водоспадами,

Та крик птахів розлітається по автострадах.

Туди, де ми навік пов’язані з тобою,

Туди, де час ніколи нам не дасть спокою

У цих миттєвостях та їх дрібних частинках,

Ми разом до останньої життєвої сторінки.

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,

Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає.

You are familiar with the feeling of devastation,

When there are fights without an announcement,

When the Fatherland is divided without asking permission,

And in the shower heat is replaced by frost.

And it's like you're an athlete who hasn't been in shape for years,

Came to his senses, being on the platform…

The heart beats in the chest in the middle of loneliness,

And the countdown of irreversibility is about to begin…

And as if access to air was blocked,

But in a moment you will explode on an enemy mini…

And as if the city was engulfed in revolution:

Stones are falling everywhere, streets are burning.

And the wind blows on the playgrounds,

Empty swing, where the children were yesterday

And in inhuman silence, like those creaking bars,

Echo the lifelong sum of your loss.

And may I not be near you soon,

I do not forget you, because there is no relative.

Familiar farewell to you is endless

When only pain and despair run through your veins…

A one-way ticket and you're standing at the station

And you can barely keep from keeping your distance.

In your head you scroll through life photos,

To remember everything to the last drop.

And there is no more time to hold hands,

And it's as if the clock is ticking.

And then the train goes at breakneck speed,

From your native land overcomes distances,

Where the mountains are torn down by rivers of waterfalls,

But the cry of birds spreads on the highways.

Where we are forever connected to you,

Where time will never give us peace

In these moments and their small particles,

We are together to the last page of life.

And may I not be near you soon,

I do not forget you, because there is no relative.