Ніби пошепки небу соромно,

Плаче холодом, білим золотом.

Ми різні, як два полюси.

Не питай мене скільки буду я,

Може ти — це я, ось і є життя.

Ми вільні, як два полюси.

Я не в гуморі, чи не в голосі,

П’яні в космосі, їм не холодно.

Ми різні, як два полюси.

Скільки вільних місць та чиїсь слова,

Залишись нам, болить голова.

Ми вільні, як два полюси.

Приспів:

Нині я живу, нині повернусь,

Я до тебе йду і не боюсь.

Нині я живу, ніби в космоzоо,

Я до тебе йду, ніби знову.

Тихо очі закривай,

Уяви що засинаєш.

Тут ми рівні…

А ти пробач, що налякав,

Я не буду більше, знай.

Тож полетіли…

Приспів:

Нині я живу, нині повернусь,

Я до тебе йду і не боюсь.

Нині я живу, ніби в космоzоо,

Я до тебе йду, ніби знову.

Словно шепотом небу стыдно,

Плачет холодом, белым золотом.

Мы разные, как два полюса.

Не спроси меня сколько буду я,

Может, ты – это я, вот и есть жизнь.

Мы свободны, как два полюса.

Я не в юморе, не в голосе,

Пьяные в космосе, им не холодно.

Мы разные, как два полюса.

Сколько свободных мест и чьи-то слова,

Останься нам, болит голова.

Мы свободны, как два полюса.

Припев:

Сейчас я живу, ныне вернусь,

Я к тебе иду и не боюсь.

Сейчас я живу, будто в космоzоо,

Я к тебе иду, будто снова.

Тихо глаза закрывай,

Представь что засыпаешь.

Здесь мы равны…

А ты, извини, что испугал,

Я не буду больше, знай.

Так что полетели…

Припев:

Сейчас я живу, ныне вернусь,

Я к тебе иду и не боюсь.

Сейчас я живу, будто в космоzоо,

Я к тебе иду, будто снова.