Я усмiхнусь тобi - Марія Бурмака

Я усмiхнусь тобi крiзь сльози, їдь

Бо профiль вiтру вранiшньго строїть,

Твiй корабель у гаванi стоїть

Гoтовий до дороги.

А берег знов пустельний i нiчий,

А чорна буря розпустила крила.

Але я сонце вишила вночi

На тих вiтрилах.

Ти може не повернешся назад,

Далекий голос так спiває тужно,

Твоя любов як дзвiн старих балад —

Гiрка i вiдчайдушна…

З твоїх стихiй немає вороття,

Моря шумлять i холодно на свiтi.

Таких, як ти чекають все життя.

Заради митi.

Весняний вiтре зустрiчей i втеч,

Покинеш дiм, любитимеш чужинку.

Ти з тих, якi цiлують спершу меч.

А потiм жiнку…

I will smile at you through tears, go

Because the profile of the morning wind builds,

Your ship is in the harbor

Ready for the road.

And the shore is deserted and nobody's again,

And the black storm spread its wings.

But I embroidered the sun at night

On those sails.

You may not go back,

A distant voice sings so sadly,

Your love is like a bell of old ballads -

Bitter and desperate…

There is no gate from your elements,

The seas are noisy and cold in the world.

People like you have been waiting for all your life.

Because of the moment.

Spring wind of meetings and escapes,

You will leave home, you will love a stranger.

You are one of those who kiss the sword first.

And then the woman…