Сонцем, небом, дощем - Марія Бурмака

Я — де тихо і дощ,

Серед вулиць і площ,

Серед неба і зір,

Серед рік, серед гір…

Я — де втомлений шлях,

Де вертається птах

Із чужих берегів

На дороги свої…

Сонцем, небом, дощем,

Снігом, вітром, благаю ще.

Тільки, тільки мене

Не залишай… (весь куплет — 2)

Я — де трунок п’янкий,

Де слова від руки,

Ті далекі слова,

Обертом голова.

Від неписаних слів,

Від ночей тих і днів,

Що забути не можу…

Я — де тихо і дощ…

Я давно там, де ти,

Хай ще довго іти

І летіти дарма.

Де ти є чи нема?

Це не знати мені,

Це надія бринить,

Я — де світло і тінь…

Я — іду по воді…

I - where quiet and rain,

Among the streets and squares,

Among the sky and the stars,

In the middle of the year, in the mountains…

I - where the tired way,

Where the bird returns

From other people's shores

On your roads…

Sun, sky, rain,

Snow, wind, I beg more.

Only, only me

Do not leave… (whole verse - 2)

I am where the drink is intoxicating,

Where words by hand,

Those distant words

Turn your head.

From unwritten words,

From the nights and the days

What can't I forget…

I am where it is quiet and rain…

I've been where you are for a long time,

Let's go a long way

And fly in vain.

Where are you or not?

It doesn't know me

This hope swells,

I am where light and shadow…

I walk on water…