Зірки - Артём Лоик

Ніяк не надивлюсь… Хоч за вікном все теж…

Але ти бачиш значно далі, друже, як ростеш…

Але ти бачиш значно більше, друг, і зазвичай

Ти бачив свою радість, а розгледів там — печаль…

Ти бачив свою силу, а розгледів свою — біль…

І бачив в тому — цукор, а розгледів в тому — сіль…

Але з кожним своїм кроком натираючи мозолі

Ти зміг побачити, що є і цукор в тої солі!

Із ростом розумів, де холодно від злив, —

Твій корінь, що в тобі заритий Господом — міцнів!

А де світило сонце, було тепло, де високо

Зійшло твоє коріння, чи творіння і засохло…

Де бачились лучі від сонця, де долав

Перепони — зрозумів, що дійшов тільки до ламп!

І вимкнувши їх всі, дописавши свої шпори

Ти думав там стіна, придивився вийшла — штора!

Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки

Човнами із калюж пливуть мої зірки…

І падають, як раз, до босих моїх ніг!

І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки

Човнами із калюж пливуть мої зірки…

І падають, як раз, до босих моїх ніг!

І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь… Із друзями росту…

Спочатку бачив повну пляшку, а потім пусту…

Спочатку бачив дружбу нашу, а потім розлом…

І те що нас звязало виявилось не вузлом…

Писав до забуття, все навів, а потім — стер…

Де бачив своє життя, — розгледів свою смерть…

Там, де бачив повний злет, — виходить низько впав…

Де бачив по пояс все, — ледве подолали вплав…

Побачив свої цілі, придививсь — вони не цілі!

Бачив яблуко Адама, придививсь — воно в руці є…

Так бажені без тями — гострі вершини гір, —

Лишились камінцями у розбитих берегів…

Де море стало річкою, а в річку неба крізь

Упала зірка нічкою, поки я ріс і ріс…

Зробила її калюжою, під ноги дітвори

Де ще плавають — не тонуть нескорені зірки!

I will not be surprised… At least outside the window too…

But you see much further, my friend, how you grow…

But you see much more, friend, and usually

You saw your joy, and you saw there - sadness…

You saw your strength, but you saw your own - pain…

And saw in it - sugar, and considered in it - salt…

But with each step rubbing the calluses

You could see that there was sugar in that salt!

As I grew older, I realized where it was cold from the downpours.

Your root, buried in you by the Lord, is strong!

And where the sun shone, it was warm, where it was high

Your roots or creation have sprung up and dried up…

Where the rays of the sun were seen, where he overcame

Obstacles - I realized that I only reached the lamps!

And turning them all off, adding their spurs

You thought there was a wall, looked closely - a curtain!

I will not be surprised - I have years everywhere

My stars sail in puddle boats…

And fall, just to my bare feet!

And I run, but I can't reach them!

I will not be surprised - I have years everywhere

My stars sail in puddle boats…

And fall, just to my bare feet!

And I run, but I can't reach them!

I will not be surprised… With friends of growth…

First I saw a full bottle, then an empty one…

First I saw our friendship, then the rift…

And what connected us was not a knot…

Wrote to oblivion, brought everything, and then - erased…

Where he saw his life, he considered his death…

Where I saw a full rise - it turns out low fell…

Where I saw everything at the waist, - barely overcame the swim…

I saw my goals, I looked closely - they are not goals!

I saw Adam's apple, looked closely - it is in my hand…

So coveted without consciousness - sharp mountain tops -

Left stones at the broken shores…

Where the sea became a river, and the river of sky through

The star fell at night while I was growing and growing…

She made it a puddle, at the feet of children

Where else they swim - unconquered stars do not drown!