Іній - Vivienne Mort

Куплет 1:

Невже такі безжальні небеса?

Невже зовсім вони не відчувають болю людського?

Мій поводир, сумна моя зоря, чи перший звір.

Який ступив на твоє світло й вірив, не роздумував.

Приспiв:

Мій білий день, мій ніжний іній на губах.

На чорних пелюстках, на ворона крилах.

Пухкий, ти танув, як вода.

І я розпалася на тисячі зірок.

Собою освітила кожен закуток земного тіла.

Куплет 2:

Сказав: якщо я не належала тобі.

Для чого ж я приходила у сни?

Не знаю.

Хто знає, може то була не я.

А от послухай: завдяки йому.

Я полюбила свою музику сумну.

Мене він за один раз.

Приспiв:

Мій білий день, мій ніжний іній на губах.

На чорних пелюстках, на ворона крилах.

Пухкий, ти танув, як вода.

І я розпалася на тисячі зірок.

Собою освітила кожен закуток земного тіла.

Verse 1:

Are the heavens so ruthless?

Do they not feel human pain at all?

My guide, my sad star, or the first beast.

He who came into your light and believed, did not think.

Chorus:

My white day, my gentle hoarfrost on my lips.

On black petals, on a crow's wings.

Chubby, you melted like water.

And I broke up into thousands of stars.

She illuminated every nook and cranny of the earthly body.

Verse 2:

He said: if I did not belong to you.

Why did I come in a dream?

I do not know.

Who knows, maybe it wasn't me.

But listen: thanks to him.

I fell in love with my sad music.

He took me at once.

Chorus:

My white day, my gentle hoarfrost on my lips.

On black petals, on a crow's wings.

Chubby, you melted like water.

And I broke up into thousands of stars.

She illuminated every nook and cranny of the earthly body.