Зачекай - ТНМ Конго

Гілля, гілля царапає вікна

У вікнах — пусто, навколи — пусто, на дворі - зусман.

Нікого немає, нічого немає, та окрім синій темряви

мені хватає.

Темряви мені хватає (так!)

Тримає (так!) гукає (так!) сяй, сяй, сяй, сяй негайно.

Тимчасові тайни мають принаймні бажання

себе відкрити.

Таємниці - як діти.

Сьогодні - образа

Та завтра відразу це вже не є тайни

Це вже є бажання.

Це вже є бажання

отримать образу, хоча з нею є лише вікна

Та гілля.

У вікнах пусто, на дворі - зусман

Керує, шепоче:

Щодня буде так, але є ще те

гілля.

Зоряной пиллю образи

насіння сідає на вікна.

Прикро

Чому?

Тому, що мені прикро

Почивай, засинай.

Лягу я на край

Не лягай!

Вночі впаду за край.

Починай!

Почекаю, може хтось скаже,

Хтось скаже: зачекай!

ІІ

Гілля, гілля царапає вікна.

Повітря, тремтяще повітря… Звідки повітря?

Я чую, як вітер зоряну пил жене далі

Образа триває, мене вживає, образа триває.

У темряві сяє пил!

Де взяти сил для кволих крил.

Де взяти дозвіл на постріл у вітер,

Повітря триває, вжимає у вікна

Питає скрізь вікна: Чому тобі… Чому тобі прикро?

Що?

Що?

Щодня буде краще.

Але живе гілля з зоряной пиллю

Це все ж таки краще, ніж порожній ранок.

Пусто?

Так!

Але без обману

ІІІ

Так, так, чи не так, та танцють гопак вітер з зоряной пиллю.

Образи насіння сідає на вікна.

Прикро?

Так!

Так!

Отой їх гопак у темряві синій забира сили,

останні сили (у темряві синій забира сили)

Так, тільки так, та вже так більш не можна!

Удень — лише гроші.

Скажені гроші.

Тягне у ніч не менш скажений вітер

Склада з синіх літер на склі чиєсь ім'я,

керує, шепоче, та все ж склада чиєсь ім'я,

Iм’я тає, не пам’ятаю, що було вчора чого не було вчора

Лише з ехом розмова та ехо питає: що тобі сяє?

Я лише відповідаю на питання скрізь вікна

Прикро мені лише від того, що прикро

Branches, branches scratching windows

The windows are empty, the surroundings are empty, and the courtyard is empty.

There is no one, nothing, but the blue darkness

I have enough.

I have enough darkness (yes!)

Holds (yes!) Shouts (yes!) Shine, shine, shine, shine immediately.

Temporary secrets have at least desires

discover yourself.

Secrets are like children.

Today is an insult

But tomorrow is no longer a secret

This is already a wish.

This is already a wish

will get the image, although it has only windows

And branches.

The windows are empty, the yard is zusman

Manages, whispers:

It will be so every day, but there is more

branches.

Star saw images

seeds sit on the windows.

Sorry

Why?

Because I'm sorry

Rest, fall asleep.

I lay down on the edge

Don't go to bed!

At night I will fall over the edge.

Get started!

I'll wait, maybe someone will say

Someone will say: wait!

ІІ

Branches, branches scratching windows.

Air, trembling air… Where does the air come from?

I hear the wind driving the star dust away

The insult continues, it consumes me, the insult continues.

Dust shines in the darkness!

Where to get strength for weak wings.

Where to get permission to shoot in the wind,

The air continues, squeezing in the windows

He asks everywhere windows: Why are you… Why are you sorry?

What?

What?

It will be better every day.

But living branches with stardust

It's still better than an empty morning.

Empty?

So!

But without deception

III

Yes, yes, or no, but hopak wind dance with star dust.

Images of seeds sit on the windows.

Sorry?

So!

So!

Otoi their hopak in the dark blue takes away strength,

last forces (in the dark blue takes away strength)

Yes, only yes, but it is no longer possible!

During the day - only money.

Crazy money.

The wind is no less raging in the night

Composition of blue letters on the glass of someone's name,

manages, whispers, and yet composes someone's name,

The name is fading, I don't remember what happened yesterday and what didn't happen yesterday

Only with the echo does the conversation and the echo ask: what is shining for you?

I'm just answering questions everywhere in the window

I'm sorry only because I'm sorry