Ой, там на горі - Таисия Повалий

Ой, там на горі, в шовковій траві, ой, там сиділа пара голубів.

Цілувалися, милувалися, сизими крильми обнімалися.

Ой, десь узявся мисливець-стрілець, голуба убив, голубку зловив.

Додому приніс, додолу пустив, насипав пшіньця й водиці налив.

Голубка не їсть, голубка не п'є, та все на ту гору плакать літає.

Ой єсть у мене сімсот голубів, літай-вибирай, може ж та є й твій.

Я вже літала, вже й вибирала, нема такого, як я кохала.

Хоч пір'я й таке, й такий пушок, а як загуде, не той голосок, а як загуде,

не той голосок.

Oh, there on the mountain, in the silk grass, oh, there sat a couple of pigeons.

They kissed, admired, hugged with blue wings.

Oh, somewhere an archer hunter took over, killed a pigeon, caught a dove.

He brought it home, let it go, poured wheat and poured water.

The dove does not eat, the dove does not drink, but everyone flies to that mountain to cry.

Oh, I have seven hundred pigeons, fly, choose, maybe it's yours.

I already flew, I already chose, there is no such thing as I loved.

Though feathers are such and such fluff, and as it will sound, not that voice, but as it will sound,

not that voice.