Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.

Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.

Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.

Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.

Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Ноябрь — печальное чудо, это печаль деревьев снова осень в плен сердца берет.

Так бывает, опадают листья осенью, так утром опадают наши сны.

Тихо слезы опадают, тихо идет любовь, молчание — приговор большинства разговоров.

Опадают наши годы тихо в сон-траву, ясны бывшие вижу наяву.

Припев:

Ноябрь потерянных надежд, несостоявшихся событий и несбывшихся и бесполезных моих

мечт.

Мой сад до осени пуст, его давно бросил ты и замета слепая печаль твои следы.

Не пиши писем прощания — я прощаю все, нас судьба, как листья, разнесет.

Не бросай на ветер слово — птица полетит в небо бирюзовой лазури.

Припев:

Ноябрь потерянных надежд, несостоявшихся событий и несбывшихся и бесполезных моих

мечт.

Мой сад до осени пуст, его давно бросил ты и замета слепая печаль твои следы.

Осень сердце пленила, но не навсегда, о ноябре когда-нибудь вспомнишь ты.

Как печалились деревья в расставание время, как осень вдруг разлучила нас.

Припев:

Ноябрь потерянных надежд, несостоявшихся событий и несбывшихся и бесполезных моих

мечт.

Мой сад до осени пуст, его давно бросил ты и замета слепая печаль твои следы.