Нецілована - Олег Винник

А він творив картину довгі дні,

А він творив картину довгі ночі.

Її уста писала, її очі.

Вона всміхалася йому на полотні,

Гукала, кликала, манила за собою.

Він йшов, немов по сонячній струні,

Осяяний, осліплений любов’ю.

Приспiв:

Нецілована, незнана.

Ти моя, моя кохана.

Недосяжна, незнайома,

Моя втіха, моя втома!

Губами вимальовував: «Люблю!»

І на весь світ кричав він: «Я кохаю!»

Художника ніхто не розумів, —

Він серцем досягнув вершини Раю.

Приспiв:

Нецілована, незнана,

Ти моя, моя кохана.

Недосяжна, незнайома

Моя втіха, моя втома!

Нецілована, незнана,

Ти моя, моя кохана.

Недосяжна, незнайома

Моя втіха, моя втома!

And he painted for many days,

And he painted long nights.

Her mouth wrote, her eyes.

She smiled at him on the canvas,

She shouted, called, beckoned after her.

He walked like a string of sunshine,

Enlightened, blinded by love.

Chorus:

Unkissed, unknown.

You are mine, my beloved.

Unreachable, unfamiliar,

My comfort, my fatigue!

He painted with his lips: "I love!"

And he shouted to the whole world: "I love!"

Nobody understood the artist -

He reached the top of Paradise with his heart.

Chorus:

Unkissed, unknown,

You are mine, my beloved.

Unreachable, unfamiliar

My comfort, my fatigue!

Unkissed, unknown,

You are mine, my beloved.

Unreachable, unfamiliar

My comfort, my fatigue!