Простір - Очеретяний кіт

Мій товариш до мене приходить вночі,

Він мене не будить, бо має ключі.

Він на кухні сідає, а я собі сплю.

Він там вірші складає,

А я їх не люблю.

Та, буває, щось раптом насниться дурне,

І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.

І до ліжка зворотню долаючи путь,

Я спитаю в товариша: «А як тебе звуть?»

І він завжди називає ім'я,

Що ніколи не чув від товариша я.

Це ім'я кострубате, що ніколи не чув,

Я не можу згадати,

Бо одразу забув.

І я знову лягаю, і сниться мені,

Що ми вдвох ідемо на далекі вогні.

І товариш не бачить обличчя мого,

Бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Простір, — навколо простір,

А порожнечі нема.

В гості, до себе в гості

Нас кличе біла зима.

Все під снігом замовкло, тільки річка рида.

Щось бурмоче на броді скажена вода.

Ніч гартує свій морок і зірками бринить,

А на березі тому

Багаття горить.

Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.

Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.

І товариш мій входить спокійно в потік,

А мене, замість нього, смертний холод обпік.

Простір, — навколо простір,

А порожнечі нема.

В гості, до себе в гості

Нас кличе біла зима.

Прокидаюсь я ранком, і на кухню іду.

Там займуся сніданком,

Якщо їжу знайду.

Тільки сяду до столу, —

Телефон дзеленчить, —

Буде хтось, безголовий,

Мене розуму вчить.

Я веду з ним розмову,

Сам себе їдучи,

І все дивлюсь навколо, —

Хто тут був уночі?

Раптом — зирк на підлогу, — там лежить біля ніг

Білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг…

Простір, — навколо простір,

А порожнечі нема.

В гості, до себе в гості

Нас кличе біла зима.

My friend comes to me at night,

He doesn't wake me because he has the keys.

He sits down in the kitchen and I sleep.

He composes poems there,

And I don't like them.

Yes, sometimes something suddenly dreams stupid,

And you get up to make an urgent tour.

And to the bed back overcoming the way,

I ask a friend, "What's your name?"

And he always calls the name,

What I never heard from a friend.

This is the name of a scabbard that I have never heard,

I can't remember

Because I forgot right away.

And I go to bed again, and I dream,

That the two of us go to distant lights.

And my friend does not see my face,

Because I look at the universe through his eyes.

Space - around space,

And there is no emptiness.

Visiting, visiting yourself

White winter is calling us.

Everything was silent under the snow, only the river was weeping.

Something murmurs on the ford of mad water.

The night hardens its darkness and swells with stars,

And on the shore back

The fire is burning.

It burns like that, it dances and lights the forest.

We go to the river through a thick verbosity.

And my friend enters calmly into the stream,

And I, instead of him, was burned by the deadly cold.

Space - around space,

And there is no emptiness.

Visiting, visiting yourself

White winter is calling us.

I wake up in the morning and go to the kitchen.

I'll have breakfast there,

If I find food.

Just sit down at the table -

Phone split, -

There will be someone headless,

It teaches me the mind.

I'm talking to him,

Self driving,

And I look around, -

Who was here last night?

Suddenly - staring at the floor - there lies at his feet

White sheet of paper, clean, clean as snow…

Space - around space,

And there is no emptiness.

Visiting, visiting yourself

White winter is calling us.