Сталеві квіти - Бумбокс

Кажеш — все про мене знаєш ти, навіть стіни мають очі тут

Ну у кого вже навчилася, дай йому мою сорочку — білу ту

Ти така, як я, незламана

(Troubles said «hello», joy said «peace and love»)

Але там, де я себе запхав ані психолога, ні шамана

Після всього, через що пройшли починати знову все з нуля!

Небо-небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день коли

Ми зриваємося на крик i я не знаю тебе — я звик

Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить

В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю

Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед

Поряд в останній твій зойк я себе поставлю

Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет!

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

Так усе й влаштовано: тут зашив — там тече

Якщо впав — встань знов, переклав на інше плече — пішов

Брак людей, сутінки думок, поклади їм край

Коли все ніяк — перевертай вініл, крути ще

Куплені-продані, забуті-згадані

Але не крадені сонячні наші дні, ні

Різні, коли брудні, коли тендітні, ні

Хочеш пробач, хочеш «ізвіні» — але

Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?

Ми були на все це згодні, прошу

Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!

Я намагався, знають на горі, бути ким я є

Лиш мені моє, собі лиш своє

Бо невдовзі хвилі змиють сліди

Там, де спільну мову шукав з тобою

В небі нічному серпневому наше придане

Чому так довго минав, хто ховав, де ховалися?

Вип’ю тебе по краплині і все дізнаюся

Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти

Але ось тут, прямо тут

Між ребер з’явився порожній кут

Я кричав, просив, благав, вважай

Бо ти для мене і пекло, і новий рай

Схибили раз — і все нанівець

Так мій зошит зламав її олівець

Так, я сильний, я вільний, але пустий

Ти підкажи, коли відпустить?

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

You say - you know everything about me, even the walls have eyes here

Well, who has already learned, give him my shirt - the white one

You are like me, unbroken

(Troubles said "hello", joy said "peace and love")

But where I found myself neither a psychologist nor a shaman

After all, what they went through to start all over again from scratch!

Heaven-heaven, you hear, heaven, I am earth, because that is the day when

We're screaming and I don't know you - I'm used to it

If you can go on without me, tell me when to let go

In thy waiting hands, I rule the boat through the boulders

I will jump out of the skin with a spear, an arrow forward

I will put myself next to your last cry

To start all over again, play our joint set!

And we didn't want to watch steel flowers grow out of clay

We hoped to get rid of the dirt, hold hands and get out

Sorry, I will no longer grow steel flowers out of the mud!

That's how everything is arranged: here I sewed - there it flows

If you fell - get up again, transferred to the other shoulder - left

Lack of people, twilight of thoughts, put an end to them

When all else fails - turn the vinyl over, twist more

Bought-sold, forgotten-mentioned

But our sunny days are not stolen, no

Different, when dirty, when fragile, no

You want to apologize, you want to "sorry" - but

Who were you, who have you become now, who have you been to me?

We agreed on all this, please

Only not today, you hear, but not today!

I tried, knowing on the mountain, to be who I am

Only mine, only mine

Because soon the waves will wash away the traces

Where I was looking for a common language with you

In the August night sky our dowry

Why did it take so long, who hid, where did they hide?

I'll give you a drop and I'll find out

How many tokens have been issued to us at this box office?

And we didn't want to watch steel flowers grow out of clay

We hoped to get rid of the dirt, hold hands and get out

Sorry, I will no longer grow steel flowers out of the mud

But here, right here

An empty corner appeared between the ribs

I shouted, begged, begged, believe me

Because for me you are both hell and a new paradise

They made a mistake once - and all to no avail

So my pencil broke her notebook

Yes, I am strong, I am free, but empty

Can you tell me when to let go?

And we didn't want to watch steel flowers grow out of clay

We hoped to get rid of the dirt, hold hands and get out

Sorry, I will no longer grow steel flowers out of the mud!