Хотів би я тебе, мов плющ, обняти

Так міцно, щільно, і закрить од світа

Я не боюсь тобі життя одняти

Ти будеш мов руїна, листом моїм вкрита

Плющ їй дає життя, він обіймає

Боронить від негоди стіну голу

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу

Їм добре так удвох, — як нам з тобою,

А прийде час розсипатись руїні

Нехай тоді вона плюща сховає під собою

Навіщо здався плющ на самотині?

Хіба на те, аби валятись долі

Пораненим, пошарпаним, без сили

Чи з розпачу повитись на тополі

І статися для неї гірш могили?

Плющ їй дає життя, він обіймає

Боронить від негоди стіну голу

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу

Їм добре так удвох, — як нам з тобою,

А прийде час розсипатись руїні

Нехай тоді вона плюща сховає під собою

Навіщо здався плющ на самотині?

Нехай тоді вона плюща сховає під собою

Навіщо здався плющ на самотині?

Хотел бы я тебя, как плющ, обнять

Так крепко, плотно, и закрой от мира

Я не боюсь тебе жизнь отнять

Ты будешь как руина, письмом моим покрыта

Плющ ей дает жизнь, он обнимает

Защищает от непогоды стену голой

Но и руина стало так держит

Товарищ, чтобы не упал наземь

Им хорошо так вдвоем, как нам с тобой,

А придет время рассыпаться развалине

Пусть тогда она плюща спрячет под собой

Зачем сдался плющ на одиночестве?

Разве на то, чтобы валяться судьбы

Раненым, потрепанным, без силы

Или от отчаяния повести себя на тополе

И случиться для нее хуже могилы?

Плющ ей дает жизнь, он обнимает

Защищает от непогоды стену голой

Но и руина стало так держит

Товарищ, чтобы не упал наземь

Им хорошо так вдвоем, как нам с тобой,

А придет время рассыпаться развалине

Пусть тогда она плюща спрячет под собой

Зачем сдался плющ на одиночестве?

Пусть тогда она плюща спрячет под собой

Зачем сдался плющ на одиночестве?