Не співай же, скрипочко, і не плач,

Ти душі моєї не розщулиш.

Струни срібні більше не зазвучать,

Пальці білі смичок вже забули.

Я з тобою говорити могла,

Як з своєю рідною сестрою.

Про любов, про щастя, про діла,

Про все таємне, тільки із тобою.

Знала ти усі мої думки,

Розуміла всі мої капризи.

Розділяла радощі і сум

Почуттів моїх незайманіх кризи.

Я з тобою більше не поділюсь

Всім отим, що зачепило душу.

Наче в струни темні залягло

Зазвучало, я ж мовчати можу.

Більше сестро, не співай же, не плач,

Не розтравлюй душу, прошу, молю!

Ти мені розрадою була,

А тепер мовчи, мовчи, мовчи!

Я з тобою говорити могла,

Як з своєю рідною сестрою.

Про любов, про щастя, про діла,

Про все таємне, тільки із тобою.

Я з тобою говорити могла,

Як з своєю рідною сестрою.

Про любов, про щастя, про діла,

Про все таємне, тільки із тобою.

Соло.

Не співай же, скрипочко, і не плач,

Не співай…

Не співай же, скрипочко, і не плач,

Не співай… не співай…

Не співай же, скрипочко, і не плач,

Не співай…

Не пой, скрипочка, и не плач,

Ты души моей не расщуришь.

Струны серебряные больше не зазвучат,

Пальцы белые смычки уже забыли.

Я с тобой говорить могла,

Как со своей родной сестрой.

О любви, о счастье, о делах,

Обо всем тайном, только с тобой.

Знала ты все мои мысли,

Понимала все мои капризы.

Разделяла радости и грусть

Чувств моих девственниц кризиса.

Я с тобой больше не поделюсь

Всем тем, что задело душу.

Словно у струны темные залегло

Зазвучало, я же молчать могу.

Больше сестра, не пой, не плачь,

Не разжимай душу, прошу, молю!

Ты мне утешением была,

А теперь молчи, молчи, молчи!

Я с тобой говорить могла,

Как со своей родной сестрой.

О любви, о счастье, о делах,

Обо всем тайном, только с тобой.

Я с тобой говорить могла,

Как со своей родной сестрой.

О любви, о счастье, о делах,

Обо всем тайном, только с тобой.

Соло.

Не пой, скрипочка, и не плач,

Не пой…

Не пой, скрипочка, и не плач,

Не пой… не пой…

Не пой, скрипочка, и не плач,

Не пой…