Серед гір, там де віє буревій,

Вільний птах кохану там шукав.

Серед гір, у ніч та люту заметіль,

Де ти є, озвися, він чекав.

А вона мовчала, бо ображена

На нього чомусь була вона.

І хто зна у чім була його вина,

Ой чи то є, ой чи то так, правда одна.

Серед гір, зійшло зорею в небесах,

Крізь туман невиплаканих сліз.

Він летів до неї, мов додому птах,

І любов їй у долонях ніс.

Він літав, а сил вже майже не було,

А була лютая зима.

Тай згадав він твоїх очей тепло,

Ой чи то є, ой чи то так, знаєш сама.

Серед гір, там де віє буревій,

Вільний птах кохану там шукав.

Серед гір, лиш тільки стихла заметіль,

За своє кохання крила склав.

А вона хотіла вибачить йому,

А вона не змогла.

І хто зна у чім була його вина,

Ой чи то є, ой чи то так, плаче вона.

Среди гор, там где веет ураган,

Свободная птица любимую там искала.

Среди гор, в ночь и февраль метель,

Где ты есть, отзовись, он ждал.

А она молчала, потому что обижена

На нем почему-то была она.

И кто знает в чем была его вина,

Ой то есть, а то так, правда одна.

Среди гор, взошедших звездой в небесах,

Сквозь туман невыплаканных слез.

Он летел к ней, как домой птица,

И любовь ей в ладонях нес.

Он летал, а сил уже почти не было,

А была лютая зима.

Тай вспомнил он твоих глаз тепло,

Ой то есть, а то так, знаешь сама.

Среди гор, там где веет ураган,

Свободная птица любимую там искала.

Среди гор, только стихла метель,

За свою любовь крылья сложил.

А она хотела простить его,

А она не смогла.

И кто знает в чем была его вина,

Ой то есть, а то так, плачет она.