У мріях я завжди була твоя,

У мріях ти завжди був мій.

Та часу течія, нестримна течія

Зміла сліди тих мрій в душі моїй.

Приспів:

Зникло наше: «Бути, чи не бути?»

Ген за гори журавлями отпливло.

І тепер не знаю, як забути те,

Те чого ніколи не було.

Щирий сміх торкався вуст твоїх,

Щирий сміх, як перший сніг.

Та днів нестримний біг, та днів нестримний

Біг знести повік не зміг той перший сніг.

Приспів:

Зникло наше: «Бути, чи не бути?»

Ген за гори журавлями отпливло.

І тепер не знаю, як забути те,

Те чого ніколи не було.

У мріях я була повік твоя,

У мріях ти повік був мій.

Та часу течія, нестримна течія

Лишила давній біль в душі моїй.

Приспів:

Зникло наше: «Бути, чи не бути?»

Ген за гори журавлями отпливло.

І тепер не знаю, як забути те,

Те чого ніколи не було.

І тепер не знаю, як забути те,

Те чого ніколи не було.

Не було…

Не було…

В мечтах я всегда была твоя,

В мечтах ты всегда был мой.

Но время течение, безудержное течение

Смела следы тех мечтаний в душе моей.

Припев:

Исчезло наше: «Быть, не быть ли?»

Ген за горы журавлями отплыл.

И теперь не знаю, как забыть то,

То чего никогда не было.

Искренний смех касался уст твоих,

Искренний смех, как первый снег.

Но дней безудержный бег, и дней безудержный

Бег снести век не смог первый снег.

Припев:

Исчезло наше: «Быть, не быть ли?»

Ген за горы журавлями отплыл.

И теперь не знаю, как забыть то,

То чего никогда не было.

В мечтах я была век твой,

В мечтах ты век был мой.

Но время течение, безудержное течение

Оставила давнюю боль в душе моей.

Припев:

Исчезло наше: «Быть, не быть ли?»

Ген за горы журавлями отплыл.

И теперь не знаю, как забыть то,

То чего никогда не было.

И теперь не знаю, как забыть то,

То чего никогда не было.

Не было…

Не было…